Якщо колись загубиш мене
серед доріг і чужих світанків,
заплющ очі
і згадай.
Намалюй мене світлом на склі,
там, де ранок торкає до ночі.
Залиши мої мрії малі
у глибині своїх очей тихих. Намалюй мої пальці в руці, мою усмішку, сховану в тиші.
Я приходжу до тебе в вісні,
бо душа твого голосу хоче. Не питай, скільки випало сліз.
Не шукай у минулім провини.
Намалюй мене ніжно. Намалюй мене знов, щоб крізь роки світилась наша вічна любов.
Намалюй мої мрії,
що лишились без крил,
і той вечір осінній, де ти щиро любив.
Намалюй мої губи, що шепочуть ім'я,
хоч нехай на картині
я залишусь твоя.
Я не прошу повертати весну.
Не прошу зупинити години. Я лиш хочу крізь пам'ять одну
знов побачити нас молодими. Де волосся торкалось до щік,
де слова були зайвими зовсім.
І здавалось, попереду вік і любов не розвіється восінь.
А якщо мої барви зблідніють,
якщо дощ їх розмиє колись,
ти згадай, як серця наші мліли,
як ми вдвох
за майбутнє взялись.
Намалюй мене ніжно. Намалюй мене знов,
серед доріг і чужих світанків,
заплющ очі
і згадай.
Намалюй мене світлом на склі,
там, де ранок торкає до ночі.
Залиши мої мрії малі
у глибині своїх очей тихих. Намалюй мої пальці в руці, мою усмішку, сховану в тиші.
Я приходжу до тебе в вісні,
бо душа твого голосу хоче. Не питай, скільки випало сліз.
Не шукай у минулім провини.
Намалюй мене ніжно. Намалюй мене знов, щоб крізь роки світилась наша вічна любов.
Намалюй мої мрії,
що лишились без крил,
і той вечір осінній, де ти щиро любив.
Намалюй мої губи, що шепочуть ім'я,
хоч нехай на картині
я залишусь твоя.
Я не прошу повертати весну.
Не прошу зупинити години. Я лиш хочу крізь пам'ять одну
знов побачити нас молодими. Де волосся торкалось до щік,
де слова були зайвими зовсім.
І здавалось, попереду вік і любов не розвіється восінь.
А якщо мої барви зблідніють,
якщо дощ їх розмиє колись,
ти згадай, як серця наші мліли,
як ми вдвох
за майбутнє взялись.
Намалюй мене ніжно. Намалюй мене знов,