Мої Гори

Де тулягає?
Тихо.
На поля
Де стошки дитинства пам'ятає земля
Там лишились ним в зорі в небесах
І моє коріння у старих горах
Я їду вперед та душею назад, де над річкою сховався вечір ніса, де материн голос кличе крізь роки
І знайомі гори дивляться згори
Скільки б не було доріг переді мною, я вертаюсь серцем до землі рідної
Мої гори, мої гори, ви зі мною крізь роки.
Мої гори, мої гори, ви тримаєте думки, де б не був я серед міста чи доріг
Виведете мене додому через ніг
Мої гори, мої гори
Я до вас вернусь колись
Я
Місто шумиться, а я чую тишу.
У кожній висечі своє минуле пишу.
Там босоніж біг по траві до ріки, здавались безкінечними дитячі роки.
Тепер інші ночі, інші вогні.
Та ваші вершини все сняться мені
І коли навколо чужі голоси, я заплющую очі, вертаюсь туди.
Покуди в мене життя не занесло.
В серці назавжди залишилось село