Я вже не зможу тебе обійняти
в синім вирію теплих ночей.
І не зможу тебе цілувати
у саду серед білих лілей.
Не тебе до грудей пригортати
цієї ночі в осінню пору.
Мені приходиться тільки страждати, на тебе чекати і лишатись знову без сну.
Я вже не зможу тебе обійняти
в синім вирію теплих ночей.
І не зможу тебе цілувати
у саду серед білих лілей.
Не тебе до грудей пригортати
цієї ночі в осінню пору.
Мені приходиться тільки страждати, на тебе чекати і лишатись знову без сну.
І знов болить так душа, і знову біль ця в мені.
Не допоможе ніхто, хоч як кричи не кричи.
Не допоможе ніхто, як це є зазвичай.
Б'є серце тихенько, нехай так буде, нехай.
Я вже не зможу тебе обійняти
в синім вирію теплих ночей.
І не зможу тебе цілувати
у саду серед білих лілей.
Не тебе до грудей пригортати
цієї ночі в осінню пору.
Мені приходиться тільки страждати, на тебе чекати і лишатись знову без сну.
в синім вирію теплих ночей.
І не зможу тебе цілувати
у саду серед білих лілей.
Не тебе до грудей пригортати
цієї ночі в осінню пору.
Мені приходиться тільки страждати, на тебе чекати і лишатись знову без сну.
Я вже не зможу тебе обійняти
в синім вирію теплих ночей.
І не зможу тебе цілувати
у саду серед білих лілей.
Не тебе до грудей пригортати
цієї ночі в осінню пору.
Мені приходиться тільки страждати, на тебе чекати і лишатись знову без сну.
І знов болить так душа, і знову біль ця в мені.
Не допоможе ніхто, хоч як кричи не кричи.
Не допоможе ніхто, як це є зазвичай.
Б'є серце тихенько, нехай так буде, нехай.
Я вже не зможу тебе обійняти
в синім вирію теплих ночей.
І не зможу тебе цілувати
у саду серед білих лілей.
Не тебе до грудей пригортати
цієї ночі в осінню пору.
Мені приходиться тільки страждати, на тебе чекати і лишатись знову без сну.