Вмирав Від Туги

Місто заснуло
А я ні
На холоднім склі
Залишився дощ
І старий годинник
Рахує ніч
Я шукаю сенс у звичайних речах
Та минуле знов повертається в снах
Стільки слів між нами
Не стало мостами
Ми самі розбили те, що будували
Я хотів утримати цілий світ в руках
Та любов розсипалась
Наче скло в ногах
І нехай уже не повернути назад
Те, що ми колись
Називали своїм
Я навчився усміхатися
Серед людей та не навчився жити без тих днів
А після нас лише тиша і порожнеча поміж стін
Я чую серцем, як колишнє, ще
Відгукується мені
А після нас чужі
Дороги, два різні береги життя