Мама Чекала Біля Вікна

Ми база нами виросли у дворі, де мрії
Малювали на старій стіні, де хліб ділили
Наче рідні брати і вірили, що зможуть
Щастя знайти.
Старенький під'їзд і холодний асфальт.
У кожного в серці свій біль азарт.
Хтось маму втратив, хтось батька не знав.
А хтось у 16 дорослим вже став, а мама чекала біля вікна, не спала ночами, коли я гуляв, казала синочку:
"Бережи себе, бо світ не побачить, як зламає тебе"
Я бачу, як дружба мінялась на гроші, як ті, хто клялися, ставали чужими, як вчора сміялись нашим столом.
А завтра проходили наче незнайомі.
Не кожен, хто поруч розділить твій біль.
Не кожен, хто друг, підставляє плече.
Коли ти на дні всі шукають причин.
Лиш мама одна за тебе горою стоїть
А мама чекала біля вікна, не спала ночами, коли я гуляв, казала синочку
Бережи себе, бо світ не побачить, як зламає тебе.
Якби повернути ті роки назад, я б знову зібрав біля дому хлоп'я".
Посиділи б разом, згадали б старе.
Та час не повернеш, життя не вернеш.
Тепер я дорослий та знову малий
Коли чую мамине, синку, привіт.
І скільки б доріг не пройшов у житті
Немає теплішого місця в житті