Вила Мала

Вила на місяць мовчала, плакала кімната
Думала, що [спів] то вона у усьому винувата
А в нього ні берега, ні дна, вона в нього п'ята.
Чим тепер ту рану лікувати
Вила на місяць мовчала, плакала
Кімната, думала, [спів] що то вона у усьому винувата
А в нього ні берега, [спів] ні
Дна, вона в нього п'ята.
Чим тепер ту
Рану лікувати
Ти все поділила на чорне і біле, забути
Б хотіла про все, що боліло, та ти не зуміла забути дві літери, що на руці залишила під шкірою, під шкірою.
Гадала, я [спів] вирулю і певною
Мірою в перці собі вірую.
Спиш
Тепер сміло.
[Спів